90 тисяч за призначення директором

Медіа-резонанс від Всеукраїнської конференції педагогічних працівників (кажуть, що прямої трансляції Всеукраїнської конференції педпрацівників немає через те, що екскаватор перебив кабелі живлення і тому відсутній Інтернет) перекрила, одна несподівана звістка: 90 тисяч гривень беруть за призначення на посаду директора одного із навчальних закладів Києва!!!

У 90-ті роки я дивувався галицьким порядкам: там посада директора школи навіть у райцентрі тоді коштувала від 1 тис. доларів. Любофф до України і показна набожність чомусь не могли там переважити патологічну пристрасть до портретів чужих президентів на зелененьких папірцях. Про Львів мовчу…

У центральній Україні тоді цього не було(вони не могли повірити, що я «на шару» став директором гімназії). На початку 2000-х ми наздогнали і перегнали дикий Захід. Знаю випадок коли в нас, не моргнувши оком, продали директорське крісло за 5 тис. євро. За півроку мадам «відбила бабки» і досі качає «чистий профіт» з усього, починаючи з працевлаштування вчителів, псевдоконкурсного відбору учнів, добровільно-примусових культпоходів, псевдоатестацій, відкатів на ремонтах і до директорської долі в репетиторстві. Усі це знають, але досі, попри дві революції, і «продавець» і «покупець» в шоколаді, кожна на своєму місці рехвормує міську освіту.
Наслідки такої кадрової політики жахливі: освітня система міста деградує. Див.: ЛІКВІДОВУЄМО МАРАЗМИ* В ШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ. МАРАЗМ №15. ЗВОРОТНЯ СЕЛЕКЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ КАДРІВ 

Так що 90 тисяч гривень в столиці за місце директора школи це «ще по-божески». Підозрюю, що це був лише завдаток.
Реформуємося ж ми, гей!
P.S. Звісно, загребли «дрібну сошку».
Звісно, є презумпція невинуватості.
Звісно, зрештою спустять цю історію на гальмах.
Але… добре, що Департамент захисту економіки Національної поліції України у місті Києві почав таке полювання на далеко не безкорисливих імітаторів. Може, після затримання цього голови конкурсної комісії, псевдоконкурсів в освіті і пихи у столичних освітянських начальників стане хоч трішечки менше. Принаймні, перш ніж у насмішку запрошувати на «конкурс» і бажати «творчої самореалізації», вони зрозуміють, що в маразматичній і наскрізно-корумпованій системі це для нормальної людини просто неможливо.
P.S.S. Переможець конкурсу 2015 року Сергій Горбачов коментує:
«У розвиток теми про обшук у Департаменті освіти.
Причина — не тендерні питання, як спочатку припустили свідки обшуку, а затримання на хабарі голови конкурсної комісії з призначення директорів.
Він — не чиновник, а «громадський діяч», який досить відомий просуванням у школи «охоронних систем»: це його бізнес.
Це дуже погана новина. Бо кидає брудну тінь не тільки на інших членів комісії, у чесності яких я впевнений, а на саму ідею громадського конкурсу з обрання директорів закладів освіти.
Наслідки будуть важкими : бо тепер совкова мафія отримала потужний аргумент, щоб триматися за свої крісла.
Дивимося, що буде далі — працюємо».
Одне запитання до непричетних чиновників: як можна було призначити фахівця з «охоронних систем» головою конкурсної комісії з відбору столичних директорів шкіл нової хвилі? Мабуть, це мала бути знакова, кришталево чесна(такі теж є!) й авторитетна в освіті людина, наприклад, переможець Всеукраїнського конкурсу в номінації «Керівник навчального закладу» чи відомий не-київський директор…
Ви ж «агентів змін» шукали, а не дилерів з реалізації охоронних систем у школах міста.
Друге запитання до організаторів імітаційного шоу: який може бути конкурс, якщо конкурсна комісія складається з 69 членів!!!??? Це не колектив неупереджених експертів, а просто звичайнісінька масовка, натовп, яким можна маніпулювати як завгодно.

Згадайте безсмертну книгу про психологію натовпу Гюстава Лебона: у натовпі індивіди втрачають почуття відповідальності й опиняються у полоні ірраціональних почуттів, індивідуальність щезає, тут кочегар і професор уже нічим не відрізняються, обидва поводять себе однаково…
Ніколи не повірю, що малознайомі люди могли самостійно, без підказки обрати голову комісії.
Ніколи не повірю, що можна організувати ефективну роботу такого «комсомольського» пленуму чи великого народного хуралу.
Мала бути конкурсна комісія 5-9 професіоналів(не більше!) і моральних авторитетів. Бажано не з Києва, щоб не було прихованого конфлікту інтересів. Для них треба було створити всі умови і достойно оплатити їх роботу. Модель оцінки директора напрацювала ще Лідія Даниленко на першому конкурсі «Учитель року» в номінації «Керівник навчального закладу у 2001 році. Ця модель може бути легко адаптована і на претендентів.

Віктор ГРОМОВИЙ


Автор: Геннадий Фролов

Геннадий Фролов - один из основателей STC TV и уж совершенно точно основатель интернет-редакции нашей новостной компании. Фролов - старший сотрудник, чьи советы и опыт незаменим для всего коллектива. Ссылки на другие его материалы вы можете найти на этой странице.


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.